У дитячій психології поділяють розвиток дітей на кілька основних періодів. Щоб ознайомитися з ними і зрозуміти, як відбувається прогрес у розвитку вашої дитини, досить переглянути одну із книг, присвяченій цій тематиці.

Яким же було моє здивування і захоплення, коли я дізнався, що Біблія теж виділяє окремі ПЕРІОДИ РОЗВИТКУ ДІТЕЙ. Я це зауважив, вивчаючи розповідь про дитинство Самуїла. Проте його історія зосереджена на духовному розвитку, з наголосом на тому, як дитина досягає особистого зв’язку з Богом.

 

У Біблії можна знайти короткі звіти та повідомлення про те, як відбувається розвиток Самуїла в кожний період. Саме вони є джерелом наших знань, як діти мають розвивати духовний зв’язок з Богом, і дають нам уявлення, як потрібно допомагати дітям пройти ці етапи.

НЕМОВЛЯТА

Анна не пішла, кажучи своєму чоловікові: „Не піду, покіль не відлучиться хлопець; тоді я приведу його, й він побачить обличчя Господнє й там зостанеться назавжди” (1Сам. 1,22).

Християнські батьки мають завдання контролювати навчання і розвиток своїх дітей. Християнський розвиток ґрунтується на трьох принципах. Той, хто хоче виховати дитину по-християнськи, має дбати про її віру, щоденне зростання у молитві і зв’язку з Богом та про особистий ріст, навчаючи її, як використовувати отримані знання. Ці три пункти є універсальними і стосуються розвитку християнина загалом.

В Анни не було дітей, тож вона пообіцяла Богу, що, отримавши в дар дитину, віддасть її на служіння Богу. Господь вислухав її молитву і дав їй хлопчика – Самуїла. Зрозуміло, що вона не могла зразу віддати немовля до храму, де він мав би служити. Тож Анна залишила дитя в себе, доглядаючи і пестячи його, поки хлопчику не виповнилося три роки.

Вчинок Анни дає нам зрозуміти, що немовля не може самостійно знайти Бога. В ранньому віці саме дорослі повинні показати дитині Бога і дати їм можливість відчувати Божу любов і турботу через любов і турботу батьків.

На цьому етапі три елементи християнського розвитку є досить простими і елементарними, проте від того не менш обов’язковими. Щоб кожного дня працювати над розвитком духовності дитини, треба зробити звичними три вечірні традиції: біблійні історії, молитва і розмови на духовну тему.

Таким чином, завдяки історіям та молитвам, наближатимете дітей до Бога. Намагайтесь зосередитися на Божій любові та основах християнства, показуючи дитині, як молитви і біблійні історії пов’язані з її життям.

Молитви мають бути прості і короткі, щоб дитина розуміла їх суть. А біблійні історії намагайтеся наблизити до сучасності, до того, з чим дитина знайома.

Якщо можливо, проводьте час і виконуйте згадані вище завдання з кожною дитиною окремо. Допоможіть їй обрати час на молитву. Якщо ж робите це разом з усіма дітьми – тоді навчайте їх спільної молитви і прослави Бога.

ДОШКІЛЬНЯТА

„За те ж я й віддаю його Господеві: по ввесь свій вік буде відданий Господеві!” І зоставила його там Господеві (1Сам. 1,28).

Повернулася Анна в Раму, додому, а хлопчик зостався служити Господеві під доглядом Елі священика (1Сам. 2,11).

 

Після того, як Самуїла було відлучено від грудного годування, Анна принесла його до святині, дотримавшись своєї обіцянки. Самуїл не противився. Це свідчить про те, що Анна добре виховала його і ознайомила з особливим завданням, яке він має виконати для Бога. Самуїл відразу починає служити, це вказує на те, що Анна розповіла йому про Божий план щодо Ізраїля і про служіння Богу.

Як бачимо, на першому етапі виховання обов’язок познайомити Самуїла з Богом був цілковито покладений на його батьків, та вже наступний етап передбачає участь і самого Самуїла. Він має почати служити Богові. Елі навчає його і передає знання, але Самуїл особисто має виконувати певну роботу.

На другому етапі приділяйте більше уваги тому, щоб діти використовували на практиці все, що почули від вас про християнство. Наприклад, ділитися солодощами, гратися з братиками і сестричками, бути слухняними і чемними. Повторення тут є ключовим поняттям. Також не можете вимагати від дітей правильного виконання настанов, не показавши, як саме слід це робити, і то робити найкращим чином. Обов’язково давайте поради і пояснення до кожного правила.

МОЛОДША ШКОЛА

Самуїл же доглядав служби перед Господом, Хлопчина ще, підперезаний льняним ефодом. Мати його робила йому маленьку верхню одежину й приносила щороку, коли приходила зо своїм чоловіком приносити щорічну жертву (1Сам. 2,18-19).

І справді Господь навідався до Анни, і вона зачала й породила трьох синів та двох дочок. Тим часом хлопчик Самуїл ріс на служінні в Господа (1Сам. 2,21, виділення автора).

Мені подобається, що автор не розповідає, а радше показує, як Самуїл перейшов на новий етап відносин з Богом. З цього опису можна легко уявити, як Анна щороку приходить до храму з новим одягом, а ризи для Самуїла стають щораз більшими і довшими.

Самуїл ріс на служінні в Господа. На цьому етапі діти на лише стають більшими і вищими, а починають свою мандрівку, яка зветься „дорослішанням”. Частиною цього процесу є те, що дитина починає обдумувати і аналізувати все, чого її навчають, наче перевіряє, чи є в цьому сенс. Тож логічно, що на цьому етапі вони повинні ставати свідомими щодо Бога і своєї віри. Самуїл відчував це, зростаючи „на служінні в Господа”.

Ділення історіями віри є чудовим способом навчити дітей бачити дію Бога у житті і закріпити їхню віру. Вони можуть запитувати, чи Біблія є справді Словом Божим, як бути з поняттям еволюції, якщо воно суперечить їхній вірі, або ж чи існували динозаври. Є багато гарних книжок, які допомагають знайти добрі відповіді на ці і багато інших запитань, що часто виникають у дітей. Якщо ж не знаєте відповіді на якесь із них, то скажіть це дитині, не намагаючись уникнути відповіді чи відкласти її на пізніше.

На цьому етапі їхня вечірня (звісно, час дня не має значення) молитва має бути особистою. Будьте з ними, щоб підтримати їх, заохотити до розмови з Богом, дати пораду й упевнитися, що дитина відчуває себе вільно. Та наприкінці цього етапу діти повинні вміти молитися на самоті.

Заохочуйте їх молитися своїми словами й уникати повторення завчених слів чи читання щовечора одного і того ж уривку з книги. Їхні молитви мають відповідати їхнім переживанням, тому, що їх оточує та турбує. Якщо вони хочуть молитися в окремій кімнаті – дозвольте їм це робити й одночасно моліться в іншій. Це навіть є добрим знаком, якщо діти хочуть розповісти Богу щось, про що не мають чути інші. Уривки з Біблії також мають частково відповідати тому, що діти переживають, які запитання ставлять, що їх найбільше цікавить.

Допоможіть їм проаналізувати наслідки їхніх дій та рішень. Використовуйте реальні випадки з життя, щоб продемонструвати, як добрі рішення сприяють добру, а погані призводять до зла.

ДІТИ ВІД 10 ДО 12 РОКІВ

Хлопчина ж Самуїл ріс дедалі більше й здобував дедалі більш ласку так у Бога, як і в людей (1Сам. 2,26).

Повторюючи цю фразу, євангелист Лука кількома рядками описав дитинство Ісуса (див. Лк. 2,40.52). На цьому етапі діти суттєво змінюються фізично і наближаються до статевої зрілості. Розповідаючи, що Самуїл досягає нового етапу розвитку, автор повідомляє, що він „здобував дедалі більш ласку так у Бога, як і в людей”.

Часто дітей вважають наче „продовженням” їхніх батьків. І поки вони не почнуть виявляти свою індивідуальність, їх не сприймають як окремих індивідуумів. На цьому етапі діти починають показувати те, ким вони є справді. Вони здобувають ласку в Бога і людей – іншими словами, їх починають бачити і сприймати як окремих індивідуумів, відокремлено від їхніх батьків.

Цей час є наче містком між самосприйняттям і самовпевненістю, час, коли діти вирішують, у що вони вірять і ким вони хочуть бути. Саме тому цей етап є надзвичайно важливий для духовного розвитку дитини.

Заохочуйте їх бути активними під час вечірньої молитви. Замість читання біблійних оповідань, поступово переводьте їх на використання повноформатного Святого Письма. Якщо у вас немає окремої книги, підіть з дитиною у книжкову крамницю і купіть їй Біблію, що їй до вподоби. Якщо дитина вже готова самостійно молитися, не забороняйте їй, однак обережно контролюйте. Підіть у їхню кімнату, щоб поговорити, розкажіть про свій спосіб молитви у певний час, в яких наміреннях молитеся, поділіться тим, яку книгу зараз читаєте. Розмова має відбуватися на рівних, по дружньому. Часто перехід від батьківського читання біблійних історій перед сном до індивідуальної молитви буває важким для дитини і відбувається неповністю або неправильно. Дайте їм простір для зростання, однак вбережіть від падіння у прірву.

Також на цьому етапі відвідування храму має стати більш індивідуальним. Заохочуйте дітей до активного життя в парафіяльній спільноті, пошуку там друзів чи в якийсь інший спосіб зацікавлюйте їх частіше заходити до церкви. Коли дитина досягне відповідного віку, заохочуйте її приєднатися до молодіжної спільноти, яка там діє. Також робіть все можливе, щоб ваша дитина робила правильний вибір, шукаючи друзів.

ПІДЛІТКИ

Прийшов Господь, став і закликав, як і першими разами: „Самуїле! Самуїле!” Самуїл озвався: „Говори! Слуга твій слухає!” (1Сам. 3,10).