Ісус для нас є прикладом регулярного відвідування святині та синагоги і активної участі у її житті. Діяння апостолів містять багато оповідей, як апостоли, натхнені Святим Духом, проповідували Євангеліє і формували перші християнські спільноти. Апостол Павло не припиняв ходити до синагоги навіть після навернення у християнство, поширюючи там Добру Звістку. Також він засновував Церкви всюди, де подорожував. Врешті, Новий Завіт складається з листів, написаних від церковних лідерів церковним спільнотам. У цих листах йде мова про обрання дияконів, старійшин та інших церковних лідерів, формат християнської молитви у храмі, як християни можуть використовувати свої таланти, щоб допомагати церкві, церковні фінанси, заснування церков, різноманітні церковні обов’язки, місії, єдність Церкви, таїнства, молитву прослави, виховання церковних лідерів, вигнання нерозкаяних грішників і розвиток Церкви. В цих листах навіть згадано про те, як слід розсаджувати людей у храмі.

Остання книга Біблії починається зі звернення до семи новозавітніх Церков і повідомляє нас, що Ісус має повернутися до своєї Церкви. Тож, якщо хтось вважає, що храм і його відвідування не є частиною – однією із пріоритетних – Божого плану, мусить ігнорувати всю історію і контекст Нового Завіту.

Церква – це не будівля, а ми, християни, об’єднані разом. У Новому Завіті саме християн, що збираються на спільні зустрічі і молитву, називають Церквою.

Як сказав один проповідник, сидіння в храмі ще нікого не зробило християнином, так само, як сидіння у гаражі не робить нас автомобілем. Дехто використовує цю невинну фразу на підтримку ідеї, що не обов’язково ходити до храму, щоб бути християнином. Але, якщо ви християнин, то ви є частиною Церкви, і Бог бажає, щоб ви брали активну участь у житті місцевого храму.

Як батьки, ми повинні знати, що Бог встановив цю систему, аби уможливити поширення християнства і духовного розвитку своїх дітей. Якщо бажаєте виховувати дітей по-християнськи і з щедрим Божим благословенням, за прикладом Марії і Йосифа, привчайте дитину регулярно ходити до храму і брати активну участь у церковному житті.

Я вибрав кілька запитань про дітей та відвідини храму, які можуть допомогти вам у тому, як разом з дітьми брати участь у церковному житті:

1. Чи можна ХОДИТИ В БУДЬ-ЯКУ ЦЕРКВУ?

Марія і Йосиф ходили туди, де навчали Божого слова.

Звісно, у нас є більший вибір, аніж у батьків Ісуса. Проте ми можемо взяти добрий урок з того, що робили вони. Вони ходили до святині на особливі свята і регулярно відвідували синагогу, щоб молитися Богу, вивчати слово Боже та бути в єдності з іншими вірними у спільноті, підтримуючи та надихаючи одне одного у вірі.

Якщо у Біблії сказано, що необхідно з сім’єю ходити до церкви для того, аби пізнати Слово Боже і навчитися використовувати його у щоденному житті, а також відчувати підтримку інших віруючих, то ми повинні відвідувати це місце. Немає іншого такого місця, де всі присутні вірять у Слово Боже і вивчають його.

2. Як вирішити, В ЯКУ ЦЕРКВУ ХОДИТИ?

Марія і Йосиф належали до своєї місцевої спільноти.

Якщо, ви ще обираєте між кількома церквами, візьміть до уваги такі деталі.

Спільнота. Марія з Йосифом відвідували синагогу у своєму районі і ходили до Єрусалимського храму разом зі своїми друзями та родичами. Вони жили поруч із людьми, які ходили з ними до храму. Важко отримати духовну підтримку від людей, які не знають вас особисто та бачать лише раз на тиждень.

Найкращим варіантом буде, якщо ходитимете до церкви, де ви, ваша дружина/чоловік та ваші діти вже мають знайомих. Звісно, цей храм може знаходитися далеко від вашого дому. Проте у порівнянні з часами Ісуса, подорожувати стало значно легше, тож ваша спільнота може складатися з людей, що живуть у різних куточках міста чи навіть різних селах. Ви стаєте однією спільнотою не через проживання в одному районі, а тому, що знаєте одні одних і проводите час разом.

Катехизація для дітей. Ймовірно, Марії з Йосифом у навчанні Ісуса Божого Слова допомагали у синагозі. Хоч виховання і духовний розвиток дитини є вашим обов’язком, церква може бути поміччю для вас у цьому. Обираючи храм, дізнайтеся, чи є у ній недільна катехизація для дітей та молодіжна спільнота. Спільнота є вагомим аспектом церковного життя для вашої дитини. Добре, якщо дитина може взяти участь у релігійних розважальних програмах та іграх.

Особиста перевага. Якщо у вас і досі є кілька варіантів – тоді обирайте за власними уподобаннями. Якщо одна із тих церков нагадує вам ту, в яку ви ходили в дитинстві – зробіть свій вибір за нею. Проте при цьому будьте обережні, щоб через власні уподобання не упустити інших важливих факторів. Якщо Бог не спрямовує вас до іншого храму, то, обравши свій, відчуєте втіху.

3. Що робити, якщо храм, до якого ходимо, НЕ СПРИЯЄ РОЗВИТКУ НАШИХ ДІТЕЙ?

Марія з Йосифом не перекладали своїх обов’язків на церкву.

Навчання дітей Божого слова і виховання їх у Божому дусі однозначно є вашим, а не церковним обов’язком. Якщо ви ходите у церкву, де проповідують Боже Слово, де є міцна християнська спільнота, але немає програм для дітей, подумайте, як можна вирішити це, перш ніж переходити до іншої церковної спільноти. Поговоріть з настоятелем храму і дізнайтеся, чи можете чимось допомогти. У багатьох церквах немає програм для дітей лише тому, що там недостатньо працівників чи волонтерів.

Дізнайтеся, чи у церкві є гуртки для дітей. З’ясуйте, які програми існують у інших храмах і розкажіть про це настоятелю. Проте не будьте надто вимогливі – поясніть, що хочете допомогти і будьте готові послужити у потребі.

4. Що робити, ЯКЩО МОЯ ДИТИНА НЕ ХОЧЕ ХОДИТИ ДО ЦЕРКВИ?

Марія з Йосифом слухалися Бога, а не своїх дітей.

Щиро кажучи, це запитання трохи схоже на питання на зразок: що робити, якщо моя дитина відмовляється їсти, або не хоче чистити зуби чи не допомагає молодшій сестричці? Ходіння до церкви є частиною Божого плану, тому воно не є вибірковим, а обов’язковим. Тож допоки ваші діти живуть з вами, ходіння до церкви ніколи не може бути факультативним чи обраним „за бажанням”.

Проте, буде неправильним казати дітям, що вони мають ходити до церкви „хочуть вони того чи ні”, бо ви так вирішили. Говоріть з дітьми на цю тему і пояснюйте їм важливість відвідування церкви. Обов’язково запитайте їх, чому вони не хочуть йти до церкви і уважне вислухайте їхню відповідь. Таке небажання є дуже типовим для дітей певного віку і їхні причини будуть досить простими. Наприклад, часто дітям не хочеться вставати в неділю зранку, або їм нудно у церкві, або вони не можуть знайти там друзів. Коли знайдете джерело проблеми, подумайте, чи можна зробити щось, аби їй зарадити. Можна ходити до церкви на іншу годину, можна запросити кількох дітей, що бувають у церкві, для спільних розваг і кращого знайомства.

Дітям треба їсти вдосталь овочів. Що ми робимо для цього? Намагаємося обирати ті, яким діти надають перевагу, та готуємо страви, що зроблять їжу смачною. Подібно до цього, намагайтеся зробити так, щоб діти отримували задоволення від відвідування церкви. Зробіть традицією обідати в кафе після церкви або купляти морозиво дорогою додому. Намагайтеся якомога полегшити недільну підготовку до церкви і уникати будь-яких стресів. Якщо ваші діти люблять снідати чимось, що ви готуєте нечасто, – готуйте цей особливий сніданок у неділю зранку.

Грецьке слово „синагога” означає „збиратися разом”. Маємо наслідувати приклад Йосифової сім’ї і щотижня ходити до храму.

 

Практичні поради для батьків Відвідування храму є однією з тих сфер, де діла промовляють яскравіше, ніж слова. Якщо ваша родина щонеділі ходить до церкви, для вашої дитини це буде нормою. Якщо ви ходите час від часу, дитина ставитиме під сумнів необхідність відвідування церкви щотижня. Якщо церква стане місцем, де діти розвивають свої відносини з Богом, це впливатиме на їхні взаємини з іншими людьми, а похід до церкви стане чимось очікуваним, а не загрозливим.

 

---

Р. Осборн, Біблійні секрети виховання, перекл. О. Пущак, Свічадо, Львів 2015, с. 211-216.