Коли Марія з Йосифом знайшли Ісуса після триденних пошуків, між ними відбулася цікава та досить емоційна розмова:

Побачивши Його, вони були здивовані, й сказала Йому Його мати: «Дитино, чому Ти це так зробив нам? Ось батько Твій і я, боліючи, Тебе шукали». Він же відповів їм: «Чого ж ви мене шукали? Хіба не знали, що я маю бути при справах Отця мого?» Але вони не зрозуміли слова, що Він сказав їм (Лк. 2,48-50).

Уявіть собі, що за ці дні пережила Марія. Варто пригадати, що, невдовзі після Ісусового народження, вони з Йосифом втікали від Ірода, який наказав убивати всіх дітей, до Єгипту. Вони, без сумніву, знали, скількох дітей убили Іродові вояки. Вони знали, що Ісус є Месією, і якщо Ірод дізнається про Нього, то неодмінно Його вб’є. Тож, коли дванадцятирічний Ісус загубився, Марія з Йосифом були не на жарт налякані. Бог довірив їм опіку над Месією, а вони загубили Його у місті, де правив Іродів син.

На перший погляд, Ісусова поведінка – це вияв неповаги до батьків, і є навіть дещо бунтівною. Наша перша батьківська реакція на погану поведінку чи витівку дітей полягає у задаванні правильного тону вирішення проблеми. Зверніть увагу на те, що Марія не вибухнула гнівом, а пояснила Ісусові причину переживань і дозволила Йому пояснити свою поведінку.

По суті, Марія запитала, чому Ісус вчинив щось, що, на її думку, було виявом неповаги до батьків або, щонайменше, необдуманим вчинком. У відповідь Ісус сказав, що думав, що батьки знатимуть, де Він є, і не будуть проти цього. Ісус мав зовсім інший погляд на цю ситуацію, але Він не хотів образити своїх батьків чи виявити до них неповагу.

З коментарів Марії видно, що вона сподівалася від Ісуса більшого розуміння, але хотіла насамперед з’ясувати, чому так сталося. Коли потрібно чогось навчити дитину, дуже важливо, щоб ви, як Марія, пояснили дитині свою позицію і попросили її пояснити свою поведінку, перш ніж думати про покарання.

...й сказала Йому Його мати: «Дитино, чому Ти це так зробив нам? Ось батько Твій і я, боліючи, Тебе шукали» (Лк. 2,48).

Якщо втрачаєте самоконтроль, то спершу заспокойтеся, а тоді подумайте, чи дитину слід карати за поганий вчинок, чи потрібно пояснити щось, чого вона не розуміє. Якщо каратимете дітей тоді, коли вони потребують пояснення, можете зашкодити їхньому розвитку: «Батьки, не дратуйте дітей ваших, а то впадуть на дусі» (Кл. З,21).

Через Мойсея Бог пообіцяв, що діти житимуть довго і щасливо, якщо шануватимуть своїх батьків. Але спершу Мойсей казав, що дорослі повинні слухатися і підкорятися Богу. Тож, повна картина мала виглядати так: батьки виконують Божі настанови, а діти слухають батьків.

Апостол Павло згадував четверту заповідь і вживав її у новозавітньому контексті:

Діти, слухайтеся в Господі батьків ваших, бо це справедливо. Шануй батька свого і матір – це перша заповідь з обітницею: щоб тобі добре було і щоб ти на землі був довголітнім (Еф. 6,1-3).

Зокрема, він використав слово «земля» не у значенні обіцяної землі, а в значенні всього світу, поширюючи цю заповідь та благословення на християн усіх народів. Він роз’яснив контекст цієї заповіді, додавши: «Діти, слухайтеся в Господі батьків ваших» (Еф. 6,1).

Бог очікує від ваших дітей послуху, щоб ви могли навчити їх, як йти вслід на Ним. Він любить дітей і бажає, щоб вони слухали Його та отримували благословення. Він так само любить вас і готовий вділяти своє благословення у процесі виховання, проте, якщо ви не виконуєте Божих постанов, вам буде нелегко навчити дітей виконувати ваші вказівки.

Ця заповідь містить дві умови: Бог обіцяє благословити ваших дітей, якщо ви навчаєте їх слухатися Його і якщо вони слухаються вас. Якщо ви чинитимете так – Бог буде допомагати вам.

Розуміння того, що діти повинні шанувати і слухати вас, допомагає виконувати це завдання. Якщо вашою метою є навчити дітей жити за Божим Словом, то маєте уважно ставитися до того, чого вимагаєте від дітей і як з ними поводитеся. З біблійного фрагменту розуміємо, що Марія була засмучена поведінкою Ісуса, але вона спершу хотіла дізнатися, чому так сталося. Іноді, коли відчуваємо, що діти нас не слухають чи не поважають, ми дозволяємо своїм емоціям брати гору над нами. Усвідомлення того, що в центрі уваги маємо бути не ми, а Бог і послух перед Богом, допоможе нам поглянути на ситуацію так, як її бачить Бог.

Контекст четвертої заповіді також допоможе нам зрозуміти, що наші діти не є нашими особистими слугами. Бог закликає дітей слухати нас тому, що ми повинні навчити їх виконувати Божі настанови.

І, врешті-решт, якщо хочемо навчити дітей слухатися Бога, ми повинні пам’ятати, що наші виховні методи ніколи не можуть визначатися нашим гнівом чи злістю.

Ось кілька порад, якими можемо скористатися з прикладу Марії та Йосифа.

1. МАРІЯ ТА ЙОСИФ ЗНАЛИ ЧЕТВЕРТУ ЗАПОВІДЬ БОЖУ І НАВЧАЛИ ЇЇ ІСУСА

У четвертій заповіді Бог показує своє ставлення до дітей: слухатимеш батьків – отримаєш нагороду. Підкуп дитини і вручання нагород за виконання того, що хочуть батьки, не є Божим підходом. Він просить поваги і шанування, і коли її отримує, то винагороджує. Наслідуйте Божий принцип і хваліть дитину за добру поведінку. Обійміть її і обов’язково скажіть, яка вона чудова. Якщо дитина докладає великих зусиль – подякуйте їй якось по-особливому. Нагородження дитини за чемність та повагу є добрим уроком для неї. Дитина, яку хвалять за гарну поведінку і добрі вчинки, двічі подумає, перш ніж зробити щось всупереч цьому.

2. МАРІЯ ВИЗНАВАЛА, ЩО У ВИХОВАННІ ІСУСА ВОНА БУЛА БОЖОЮ СЛУГИНЕЮ

Ісус навчав, що ті, хто має владу, повинні служити своїм підданим. Те, що Бог зобов’язує дітей слухатися батьків, означає, що ви маєте їм служити. І ніяк не навпаки. Будьте обережні зі своєю владою над дітьми і не використовуйте її у власних цілях. Усе, що Бог просить нас робити, врешті-решт вийде нам на користь. Даючи дітям доручення чи вимагаючи чогось не робити, ми не можемо керуватися власними інтересами. Діти розуміють і виконують настанови того, хто має добрі мотиви на думці.

Краще знайти спільну мову з дітьми, аніж постійно силою заставляти їх щось робити. Частіше вживайте слово «будь ласка», замість сухих наказів і вимог. І дорослі, і діти з більшою охотою виконують прохання, ніж накази.

3. МАРІЯ ТА ЙОСИФ ДОЗВОЛЯЛИ ІСУСОВІ СТАВИТИ ЗАПИТАННЯ, ЯКЩО ВИНИКАЛИ НЕПОРОЗУМІННЯ

Марія з Йосифом висловили своє занепокоєння дванадцятирічному Ісусові, але відразу ж дали Йому можливість пояснити свій вчинок, запитавши, чому Він залишився у храмі. Ісус не розумів причини стурбованості батьків і не вважав, що вчинив щось неправильно, тож у відповідь поставив їм два запитання.

Запитання є найкращою формою спілкування в конфліктній ситуації, оскільки відповіді на запитання допомагають обом сторонам зрозуміти одне одного й уникнути поспішних висновків. Дозвольте дітям запитати вас, якщо вони чогось не розуміють, отримавши якесь завдання. Слухайте уважно їхні запитання і давайте чіткі відповіді. Якщо діти пропонують компромісне рішення чи мають аргументовану причину, чому не можуть щось робити, – обдумайте їхні слова. Для дітей це буде добрим уроком і усвідомленням того, що вони не слуги, які виконують важкі доручення. Це також навчить їх свідомої слухняності, замість сліпого послуху.

Ісус зростав слухняним членом свого суспільства, проте Його послух не був сліпим. Він висловлював свою думку на нові закони, введені первосвящениками задля свого збагачення. Він пригадував Пилату, що все діється з Божої волі, навіть Пилатова влада; Він сміливо звернувся із запитанням до охоронця первосвященика, який вдарив Його без причини. Діти, яким батьки дозволяють запитувати, краще розумітимуть, для чого батьки мають владу над ними, і, відповідно, краще навчаться жити за цими принципами.

4. МАРІЯ З ЙОСИФОМ НЕ ВИХОВУВАЛИ ІСУСА МЕТОДОМ ЗАЛЯКУВАНЬ ТА ПОКАРАНЬ, ВОНИ ВИРІШУВАЛИ ПРОБЛЕМУ І НЕ ЗАЦИКЛЮВАЛИСЯ НА НІЙ

Якщо ваша дитина поводиться нечемно, вашим завданням є допомогти їй зрозуміти це і навчити, як слід поводитися чемно. Якщо дитина вас не слухає, перше, що ви маєте зробити, – це не карати, а навчити, як слухатися батьків. Покарання не є універсальним методом досягнення мети.

Спочатку пройдіть етап запитань, аби уникнути непорозумінь і з’ясувати суть проблеми. Якщо дитина провинилася вперше, тоді вистачить зауваження і спокійної розмови з поясненням, у чому суть проблеми. Обговоріть це з дитиною і пригадайте про важливість та переваги чемності у сім’ї та в суспільстві. Зверніть увагу на те, як їхній вияв неповаги, непослух чи погана витівка може негативно вплинути на їхнє життя. Також поясніть, чому інша, правильна, поведінка є кращим варіантом для їхнього розвитку.

Якщо ви вже не вперше стикаєтеся з дитячим непослухом, але ще ніколи не вирішували його спокійною розмовою, спробуйте це зробити. Часто дитина, якій пробачили її погану поведінку, поводитиметься краще, ніж та, яку покарали.

Якщо виконуватимете четверту заповідь, Бог наповнить ваш дім благословенням, покращаться взаємини у родині і спільне життя стане щастям, «...і добре тобі буде, і довго житимеш на землі».

Хай Марія, Йосиф та Ісус будуть нашим прикладом у цьому!

 

Практичні поради для батьків Якщо дитина не слухає або не поважає вас, перш ніж її карати, спробуйте інший метод. Поставте їй кілька запитань, спробуйте поговорити з нею. Уважно вислухайте дитину, щоб зрозуміти, чому він/вона поводилася саме так. В кінці розмови перевірте, чи дитина зрозуміла ваші пояснення і більше не повторюватиме такої поведінки. Якщо так, то можна обійтися і без покарання, оскільки ви вже досягнули бажаного результату. Похваліть дитину за щирість, готовність учитися і прийняття правильного рішення і обійміть її як знак примирення.

 

---

Р. Осборн, Біблійні секрети виховання, перекл. О. Пущак, Свічадо, Львів 2015, с. 197-202.