Ісус з власного досвіду знав, що таке – бути дитиною, Він виростав, дотримуючись Божих приписів, і мав Бога своїм третім виховником. Ісус знав Боже Слово, Його обіцянки і план того, як слід виховувати дітей. Також Він сам відчував, як Бог любить дітей і бажає бути частиною їхнього життя.

Кожного разу, коли Ісус зустрічав дітей, Він говорив про те, які вони важливі для Бога, і про необхідність приводити їх до Нього, навчати, оберігати від гріха та інших оман світу.

Колись Він навіть попередив усіх, хто має намір віддалити дітей від Бога:

А хто спокусить одного з тих малих, що вірують у мене, такому було б ліпше, якби млинове жорно повішено йому на шию, і він був утоплений у глибині моря (Мт. 18,6).

Ісус не лише сказав, що таку особу краще б утопити у морі, що, до речі, було давнім способом покарання за важкі злочини, Він описав це дуже докладно. Кривднику слід було б повісити на шию не якийсь камінь, а велике млинове жорно, таке, що й великий звір не міг би зрушити. До того ж, це жорно мало бути прив’язане не до ноги, а до шиї, і цей злочинець мав бути втоплений не просто в морі, а в глибоких водах. Ісус використав такий яскравий опис, щоб наголосити важливість цих слів.

Після короткого відступу, Ісус знову заговорив про дітей:

Глядіть, щоб ви ніким з оцих малих не гордували: кажу бо вам, що ангели їхні на небі повсякчас бачать обличчя мого Небесного Отця. Бо Син Чоловічий прийшов спасти те, що загинуло. Що ви гадаєте? Коли хтось має сто овець і одна з них заблудить, – чи він не кине дев’ятдесят дев’ять у горах і не піде шукати ту, що заблукала? І коли пощастить знайти її знову, істинно кажу вам, що радіє нею більше ніж дев’ятдесят дев'ятьма, що не заблукали. Так само і в Отця вашого Небесного немає волі, щоб загинув один з тих малих (Мт. 18,10-14).

Ісус розповідав, що Бог призначає ангела для кожної дитини, аби допомагав їй на шляху до Нього. Коли ми „гордуємо” своїми дітьми, тобто не звертаємо на них гідної уваги, бо думаємо, що вони всього лиш діти і не вартують навчання та вправляння, то втрачаємо їх. Пастух, який має сто овець, залишає дев’яносто дев’ять і йде на пошуки однієї загубленої, щоб повернути її до стада. Чи не було б легше нам не гордувати дітьми, а виховувати їх за Божими принципами, щоб вони не загубилися у цьому світі?!

Мільйони християн, що навернулися до Бога завдяки дії Святого Духа, продовжують шукати кожну загублену овечку. Але пригадайте слова з книги Приповідок (22,6). Люди, яких не виховували за Божими принципами, переймали принципи цього світу. Тож, аби почати мислити по-християнськи, вони повинні наново вчитися відповідно думати, говорити і почуватися. Діти ж, які виросли з думкою про Бога у серці, не потребують вчитися заново, коли стають дорослими (див. Рм. 12,2).

Переучування є довгим і значно важчим процесом, ніж навчання в дитячому віці. Ісус знав, що навчання дітей Божих правд завжди було частиною Божого плану. А повернення „заблуканих” є радше планом „Б”.

Як батьки, ми докладаємо максимум зусиль, але наші діти все-таки роблять помилки. І навіть якщо ви не знали чогось досі, не пізно почати ще раз. Ісусові слова закликають нас серйозно взятися за виховання дітей, щоб оберегти їх від гріха.

Якщо попросимо навести приклад, коли Ісус був розлючений, більшість людей згадує епізод зі святині, коли Ісус перекидав столи торгівців. Проте в Євангелії від Марка є ще один подібний фрагмент (див. Мр. 10,13-16). Там описано, як діти прийшли до Ісуса.

Ісус часто розповідав людям про наближення Царства Небесного. Коли Він проповідував, Його учні, ймовірно, намагалися контролювати натовп людей, щоб Ісуса не затиснули. Серед дорослих, звісно, були також і діти. Дехто приводив дітей, щоб вони послухали Ісуса. Ймовірно, Його учні вважали, що не варто витрачати часу на дітей, і хотіли відсторонили їх – Ісус бо прийшов звіщати Слово Боже дорослим, а не дітям, хіба не так?! Не так!

Коли Ісус побачив, що Його учні стримують дітей і забороняють їм підійти до Нього, то глибоко обурився. Він не сказав щось на зразок: „О, діти, як мило! Ходіть-но сюди на хвильку – зробимо фото на пам’ять”. Він розізлився. Один із біблійних перекладів містить слово ображений. Погляньте, як Він пояснив свою реакцію:

Бачивши Ісус те, виявив незадоволення і сказав їм: „Пустіть дітей приходити до мене, не бороніть їм: таких бо Царство Боже” (Мр. 10,14).

Ісус знав, що Бог хоче, аби кожна особа пізнавала Його і зростала разом з Ним з дитячого віку. Він сказав до учнів щось схоже на таке: „Гей, хлопці, що ви робите? Ми тут проповідуємо Царство Небесне і ось прийшли ідеальні слухачі, ті, що мають об’єднатися з Богом саме в той час, як того хотів Бог, а ви намагаєтеся їх відігнати”. І тоді Він доповнив, „Істинно кажу вам: Хто Царства Божого не прийме, як дитина, не ввійде до нього” (Мр. 10,15).

Часто люди використовують ці слова, аби переконати дорослих мати дитячу віру. Це добра інтерпретація, але Ісус, в контексті біблійного опису, говорив саме про дітей. Ісус підтвердив те, що Бог постановив нам приходити до Нього в дитячому віці. Щоб дорослі приходили до Бога і були готові прийняти Його, як діти, потрібно змінити їхнє мислення.

Бог хоче, аби дорослі приходили до Нього через Христа, але Він бажає, щоб усі пізнавали Його з дитинства. Царство Боже належить дітям. Тож нам потрібно брати приклад з тих, що приводили дітей до Ісуса.