Ще говорив цей, аж приходить інший та й каже: „Сини твої та дочки трапезували й пили вино в домі свого старшого брата, аж сильний вітер подув з пустині, напер на чотири вугли дому, і дім завалився на дітей, і вони загинули. І врятувавсь лиш я один, щоб сповістити тобі це”. Устав Іов, роздер на собі одежу, обстриг волосся, упав до землі, поклонивсь і мовив: „Нагим вийшов я з материнської утроби, нагим і повернусь туди. Господь дав, Господь і взяв. Нехай ім’я Господнє буде благословенне!”. У всьому тому не согрішив Іов і не сказав нічого нерозважливого проти Бога (Іов. 1,18-22).

Іов багато вистраждав як батько, втративши всіх своїх десятьох дітей в один трагічний день. Батьки часто переживають біль: деякі втрачають своїх дітей, як Іов, інші стають свідками довгих і виснажливих дитячих хвороб, ще інші доглядають за дітьми-інвалідами, а хтось страждає від того, що діти приймають неправильні рішення, ігноруючи батьків.

Коли до Іова прийшли друзі, аби втішити його, то, натомість, безнастанно переконували його, що погані речі стаються з поганими людьми, а з добрими стаються тільки добрі. На одну мить один із його друзів допустив думку, що його діти померли через власні гріхи, але більшість аргументів було за те, що винний у всьому таки Іов.

Наприкінці книги Бог пояснив друзям Іова, як вони помилялися, адже те, що трапилося з дітьми Іова, не було його виною, ані не було наслідком його гріхів.

Коли щось погане стається з нашими дітьми, чи не перше, що спадає на думку, – це звинуватити когось або щось. І часто мішенню стаємо ми самі. Незважаючи на те, що Іов хотів знати, за що йому доводиться стільки страждати, він не звинувачував ані Бога, ані себе, ані когось іншого. Навіть якщо винний є – обвинувачення не зменшать болю і не вирішать проблеми.

Кожен із нас врешті-решт має перейти через етап обвинувачень. Усі ми понад усе хочемо знати: чому, за що, чому саме я, чому мої діти, чому так сталося, як так вийшло, як міг Бог таке допустити і безліч інших подібних запитань.

Коли друзі Іова нарешті залишили його в спокої, до нього заговорив Бог. Він поставив йому кільканадцять питань, які можна коротко узагальнити так: чи ти був тоді, коли я створював землю? Чи ти розумієш причину кожної речі та її призначення? Чи можеш змінити хоч одну деталь, яку я встановив?

Цими словами Бог пояснював Іову, що той хоче зрозуміти щось, що є недосяжним для його людського розуму. Та водночас він повинен знати, що Бог залишається вірним і Його дії ніколи не суперечать Його планам.

Немає нічого поганого в тому, аби шукати відповідь і дізнаватися чому, коли щось трапилося. У Біблії знаходимо описи багатьох людей, які шукали розуміння і отримали його. Проте іноді відбуваються речі, що є поза межею нашого розуміння. І коли щось таке стається, нам потрібно просити в Бога ласки довіритися Йому.

У Біблії сказано, що проблеми бувають викликані різними причинами. Ми живемо у гріховному світі, де є багато злочинців, через яких стаються трагедії та зло. Також написано, що диявол блукає землею, шукаючи, що вкрасти, чи знищити або вбити. Ми теж пожинаємо плоди своїх дій – отримуємо нагороду за добро і кару за зло. І, наче й цього не досить, Біблія додає, що Бог іноді випробовує нашу віру, тренує нас перед можливим стражданням за свідчення віри.

Коли виникають труднощі і нас охоплюють емоції, буває важко визначити, який з цих факторів (чи їх поєднання) у певному випадку актуальні. Слід пам’ятати, що Бог – добрий, і, покладаючись на Нього, матимемо Його підтримку незалежно від того, через що нам доводиться перейти у житті.