А тепер обговоримо усе детальніше.

Коли Авраам і Capa почули від Бога, що у них народиться син, то у відповідь почали сміятися. Одна з причин сміху полягала в тому, що у їхньому віці було фізично неможливо мати дітей, і Capa, знаючи це, усміхнулася через сумнів. Але там була, на мою думку, частка іншого почуття.

Якою була б ваша реакція, якщо б вам повідомили, що отримаєте додаткову оплачувану місячну відпустку та поїздку у будь-яке місце світу? Можливо, теж усміхнетеся і скажете: «Oro! Це неможливо!». Авраам і Capa були сповнені емоцій і ледве могли повірити в слова Бога, що в них буде дитина.

Коли Бог казав Аврааму, що він стане батьком численного, як зірок на небі, потомства, «(Авраам) повірив Господеві, й Він зарахував йому те за праведність» (Бут. 15,6). Проте, коли Господь повторив свою ще невиконану обіцянку через кілька років, ми бачимо іншу реакцію:

Припав тоді Авраам на лице своє і засміявся, кажучи сам до себе: «Невже в столітнього син народиться? Невже Capa, що має дев'ядесят років, породить сина?» (Бут. 17,17).

Чи це вияв зневіри? Апостол Павло так не вважав, ось його коментар:

Він, проти надії надіявшись, повірив, що стане батьком багатьох народів, згідно з тим, як було сказано: «Таке буде твоє потомство!» Він, не захитавшись вірою, не зважав на своє вже примерле тіло – було ж йому яких сто років – і на завмерле лоно Capu. Перед Божою обітницею він не піддався зневірі, навпаки ж – скріпився вірою і, воздавши хвалу Богові, зовсім був певний, що Він обіцяне спроможен виконати (Рм. 4,18-21).

Святе Письмо не передає такого схвалення від Сари, що по-іншому зреагувала на почуте:

Тож і засміялася Capa, кажучи сама до себе: «Оце б то, зів’янувши, та здобутись на таку втіху? І чоловік мій вже старенький» (Бут. 18,12).

Але ось як Capa говорила, коли обіцянка сповнилася:

Було ж Авраамові сто років, коли народився в нього син Ісаак. A Capa сказала: «Сміх учинив мені Господь: кожний, хто почує, буде з мене сміятися» (Бут. 21,5-6).

Бог змінив скептичний сміх Сари на сміх щирої радості!

Народження Ісаака було великою і надзвичайною подією для Авраама і Сари. Біблія подає народження дітей як благословення для їхніх батьків.

Спадок Господній – діти; плід лона – нагорода (Пс. 127,3).

У Біблії також є багато молитов і подячних пісень до Бога, зокрема Сари, Анни та Марії, за благословення дітьми. Марія чула історії про Capy та Анну, тому знала, що діти є даром та благословенням.

І мовила Марія: «Величає душа моя Господа і дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм » (Лк. 1,46-47).

Іноді батьківство видається надто складним завданням.

Діти потребують опіки, уваги, дисципліни, та ніхто з нас не є ідеально підготованим до цього завдання. Ми бажаємо, щоби діти були для нас тільки втіхою і задоволенням. Одного разу я випадково почув слова мами до її сина-підлітка, сказані жартома: «Дивись мені, малий! Я тебе привела в цей світ і можу забрати з нього!». Чи ми часом не відчуваємо чогось подібного?

На жаль, для багатьох батьків проблеми з дітьми не є короткочасним явищем. Багато хто вважає, що народження і виховання дітей є тягарем, бо діти тільки створюють проблеми і біди в житті дорослих, адже підлітки не розуміють своїх батьків, а брати і сестри іноді готові вбити одне одного. Я не раз чув батьківські нарікання на те, що діти не слухають їх, не допомагають їм, не дбають про них, а лише приносять біль і проблеми. Якщо ми приймаємо таку позицію, то знижуємо свої очікування від дітей і годимося на нижчу від норм поведінку, замість того, щоб шукати способу, як вирішити проблему. В такі моменти ми перестаємо вірити Богу, який називає дітей благословенням.

Якщо Бог дав вам дітей як дарунок і вважає їх благословенням, то Він приготував усе, що потрібно, аби й для вас вони були радістю.

Коли ми обираємо Божий погляд на дітей і сприймаємо як благословення їхнє народження, то підвищуємо свої мірки і знаходимо різні способи побороти конфлікти, відновити відносини і виховувати дітей за Божими настановами. І врешті-решт мир приходить у наші серця.

Якщо почуваєтеся безсилими у стосунках зі своїми дітьми, зупиніться і помоліться. Віддайте свій тягар Богові і попросіть Його помочі, мудрості і рішення. Просіть Його повернути відчуття радості і благословення вашому домові і дітям. Коли це зробите, подякуйте Йому (і продовжуйте робити це щоденно) за дітей, вірячи, що Він вислухає всі прохання і змінить те, що потрібно. Продовжуючи читати цю книжку і втілюючи принципи Божого Слова, відчуєте дію Бога у житті вашої родини.

Звісно, не чекайте, що вже завтра все зміниться і стане ідеальним. Не забувайте, що Бог каже про батьківство, і повільно, крок за кроком, поверніть собі РАДІСТЬ ВІД ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ.

Проте, навіть якщо ви відчуваєте благословення у своїй родині, розповідь про Capy може бути добрим уроком. Якщо з’являться несподівані труднощі, не змінюйте свого ставлення, не забувайте сміятися і пригадувати Богу, що батьківство – це благословення. Просіть Його мудрості, благодаті і підтримки.

 

Практичні поради для батьків Щоб відновити мир і відчуття благословення у вашому домі, зберіть усіх членів родини і поясніть їм, що прагнете жити у домі, де панує мир та любов, та очікуєте, що ваша сім’я стане місцем, в якому один одному допомагають. Запитайте дітей, чи вони бажають того ж і чи мають якісь ідеї, як досягнути цього. Цей метод справді працює! Вже наступного разу, коли щось «піде не так» у домі, спершу зупиніться і помоліться, а тоді пригадайте всім про вашу розмову і попросіть працювати разом, аби подолати цю кризу.

 

---

Р. Осборн, Біблійні секрети виховання, перекл. О. Пущак, Свічадо, Львів 2015, с. 25-28.