Третього ж дня весілля відбувалося в Кані Галилейській, і була там мати Ісусова. Отож запрошено на те весілля й Ісуса та його учнів. Коли ж не вистачило вина, мати Ісусова й каже до нього: „Вина в них нема”. Відрік їй Ісус: „Що мені, жінко, - а й тобі? Таж не прийшла година моя!”. Але мати його мовила до слуг: „Що лиш скаже вам, – робіть”. Було ж там шестеро кам'яних посудин на воду, щоб очищуватися по-юдейському; кожна вміщала дві або три мірки. Сказав їм Ісус: „Наповніть посудини водою”. Вони й виповнили їх по вінця. А він їм далі каже: „Зачерпніть тепер та й несіть до старости весільного”. Тож понесли. Коли ж покуштував староста воду, що на вино обернулась, – а не знав же, звідки воно взялося: слуги лише знали, котрі води зачерпнули були, – то закликав староста молодого і до нього мовив: „Всяк чоловік добре вино спершу подає, а гірше, – як уп'ються. Ти ж приховав добре вино аж он по сю пору”. Ось такий чудес початок учинив Ісус у Кані Галилейській, і велич тим свою об'явив, – тож і учні його увірували в нього (Йн 2,1-11).

Навіть у наш час створюється враження, нібито не вистачає весільного вина. Життя здається сповнене радості, як щедро заставлений смачними стравами весільний стіл, але позбавлених того, що надає смак цим стравам. Драма молодих людей – очевидно, не тільки в Італії, але й в інших європейських країнах – це часта неможливість знайти постійну роботу і, відтак, побоювання до створення сім'ї. „Таким чином, цілі суспільства залишаються позбавленими енергії, творчості та працездатності, якими могло б їх збагатити молоде покоління”. Однак, навіть у таких несприятливих для наречених та молодих сімей умовах, вони не повинні втрачати надію і позбавляти себе радості життя. Навпаки, варто бути впевненим, що, незважаючи на враження, яке іноді складається, нібито світ не потребує молодих і відкидає їх, для самого Бога – вони є цінними! Тому потрібно не впадати у розпач, коли проблеми не дозволяють насолоджуватися смаком життя, але звернутися до Бога, бо Він є тим весільним вином.

ЗАРУЧИНИ – це цінний період.

ЗАРУЧИНИ – це прекрасний час, коли одна особа відкриває, що є дуже дорогою для іншої особи, – час цей потрібно пережити в правді і мудрості, прагнучи досконалої любові і смакуючи її поступово. Тому що любов також вимагає часу, аби досягти зрілості, тобто, від захоплення і радості перебування з улюбленим потрібно перейти до етапу щирої любові до цієї людини і прагнення їй добра. Любов розцвітає, коли є бажання обдарування, самопожертви, прощення і поваги до іншої людини. Бо людська любов – це образ Любові, що нас створила і яка освячує волю чоловіка і жінки, висловлену під час подружньої присяги. Період заручин необхідно пережити в очікуванні на дар таїнства шлюбу і в розумному приготуванні до вірності, яка допоможе майбутньому подружжю допомагати собі та жити для себе.

Тому що нерозривність шлюбу – це не вимога, яку потрібно виконувати, але дар, якого належить прагнути. Любов вимагає тривалості, вона прагне бути нескінченною.

І не плекайте ілюзій, що спільне життя до шлюбу, як пропонують сучасні тенденції, дає впевненість у майбутньому.

Добробут кожного з нас залежить від того, наскільки уважно ми вслухаємося до слів Божого Сина, – але для тих, хто довіряє Йому, вода буденності перетворюється у вино любові, завдяки якій життя стає добрим, красивим і плідним. Тому, і наречені, і подружжя, не забувайте про Євхаристію, особливо про недільну Євхаристію – адже з неї походить нове життя. Дорогі молодята, я довіряю вас опіці Святого Йосифа і Пресвятої Діви Марії. Прийнявши запрошення Марії – „Зробіть все, що він скаже” – ви, безумовно, зможете насолодитися справжнім бенкетом і будете знати, як куштувати на ньому найкраще „вино”, вино, яке Христос дає Церкві і всьому світу. Я хотів би ще сказати, що я також поруч з вами і всіма тими, хто, як і ви, переживає цю чудову подорож любові. Від усього серця благословляю вас!

Проповідь папи Бенедикта XVI до наречених (11.09.2011).

 

---

Р. Змітрович (ред.), Дошлюбні зустрічі – катехизи. Божа благодать необхідна для щасливого подружжя, Свічадо, Львів 2015, с. 90.